Дитяча агресивність: як вирішувати проблему

Дитяча агресивністьМайже кожного дня на екрані телевізора ми бачимо жахливі кадри підліткових побоїщ. І що раз частіше ці бійки виникають між дівчатами. В чому причина дитячої і підліткової агресивності?

 

 

На просторах Інтернету таких знятих відео можна знайти ще більше, бо школярі б’ють один одного, знімають на відео і виставляють в мережу. Ми, дорослі, вжахаємося. Але вжахатися мало, потрібно виявляти причини цієї жорстокості і викорінювати її.

Сьогодні проблема дитячої та підліткової агресії актуальна у всьому світі. Психологи вважають, що вона пов’язана з періодом статевого дозріванням і переходом у доросле життя. Часто жорстокість проявляється не тільки в фізичному насильстві, а й у моральному, що набагато гірше.

Підлітку складно контролювати себе під час конфлікту. Там, де дорослий зупинитися, підліток полізе в бійку і буде битися, поки не вихлюпне все емоції.

Негативно впливає на психіку дитини телебачення, яке транслює цілодобово фільми з сценами жахливого насилля та вбивств. Неконтрольований дорослими доступ до Інтернету також впливає на психіку дитини не найкраще.

Часто доводиться чути нарікання вчителів на те, що учні на уроках, замість того щоб слухати пояснення вчителя, дивиться відео сумнівного змісту на своєму смартфоні. І вплинути на це у вчителя практично немає можливості, бо діти у нас недоторкані

Чимало агресивних вчинків є наслідком особистісної кризи, коли дитина болісно сприймає будь-яке зауваження, бо вважає, що його ніхто не розуміє. Звичайно, агресивну дитину важко зрозуміти і прийняти. Але агресивна дитина потребує любові і підтримки не менше, а, навпаки, більше, ніж будь-хто.

Деякі психологи вважають, що як дитячу, так і підліткову агресивність можна і треба зупиняти. Тільки, якщо в дитинстві коло спілкування обмежується родиною, то в підлітка коло спілкування на багато ширше і не завжди контрольоване батьками. Це, перш за все, спілкування з однолітками, з якими підліток спілкується на рівних, чого часто немає в сім’ї.

Деякі батьки вважають, що дитяча агресивність — явище тимчасове, що вона пройде сама собою. Насправді це далеко не так. З дитинства треба рішуче зупиняти будь-які прояви насильства і жорстокості, вчити дитину любові,
співпереживанню, співчуттю. Показувати приклади доброти, милосердя та гуманності повинні, в першу чергу, батьки та вчителі, але не на словах, а на ділі.

У цей складний для дитини період дуже важлива батьківська підтримка. Не вулиця, не сумнівні друзі, а сім’я — найближчі дитині люди, повинні допомогти підлітку розібратися в собі.

Велику роль тут може зіграти шкільний психолог. Попрацювавши з учнем, він може визначити такі проблеми дитини, про які ні вчитель, ні батьки навіть і підозрювати не могли.

Лекціями і нотаціями проблеми не вирішити. Потрібна щирість, розуміння і величезне терпіння. Дуже добре, коли батьки живуть інтересами дітей, проводять з ними вільний час, мають спільні інтереси

Безумовно, батькам варто задуматись про сімейний мікроклімат,  бо дитина, як губка, вбирає в себе цінності середовища, в якому живе.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *